Пятница, 14.12.2018, 17:19

Приветствую Вас Гость | RSS
Луганский клуб фантастики "ЛУГОЗЕМЬЕ"
ГлавнаяРегистрацияВход
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Форум » Общий форум » О фантастике » Ділимось поезією. (поезія)
Ділимось поезією.
_Олександр_Дата: Среда, 30.01.2013, 17:12 | Сообщение # 1
Ученик
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Привіт  всім!  Хочу поділитись  в цій темі  гарним  віршем який  я  прочитав 
на  сторінках  журналу «Дніпро». 
А в продовження теми пропоную  публікувати сюди  поезію та  обговорювати  її.  Я  буду
 слідкувати за  даною  темою, спілкуватися,
 і найкращі  вірші  (за згоди автора)
 публікувати  на  форумі журналу  http://www.dnipro-ukr.com.ua/forum/
 
(Але за бажанням Ви маєте можливість зробити цесамі.) 

Вірш: 
 
Лебедино – сніжні  заметілі (НаталіяДанилюк  м.Перегінське) 

Цілий день сніжило за вікном, 
В горностаях біла королева 
В домоткане грубе полотно 
Загортала приспані дерева. 

На вікні повісила шифон, 
Візерунки дивні вишивала, 
І плелись мережива, мов сон, 
Під снігами 
танули дзеркала 

Недопитих осінню калюж. 
Стиглі грона мерзли на калині, 
І пелюстя випалених руж 
Проглядало в білій пелерині. 

А під вечір сонні димарі 
Розпустили пасма посивілі, 
І вляглися спати у дворі 
Лебедино-сніжні заметілі.
 
ЭдаушДата: Суббота, 02.02.2013, 12:45 | Сообщение # 2
Гранд-мастер
Группа: Администраторы
Сообщений: 695
Репутация: 54
Статус: Offline
Стихотворение действительно красивое.)
 
MyosotisДата: Четверг, 14.02.2013, 16:43 | Сообщение # 3
Ученик
Группа: Проверенные
Сообщений: 8
Репутация: 0
Статус: Offline
а мне понравилось вот это.
Ольга Корницкая 
Не пишется, но это - полбеды... 

Не пишется, но это - полбеды.

Беда, когда строка тебя не радует.
И радуга, переломившись, падает –
Сгорев, не долетает до воды.

Дождь в праздник, но беды и в этом – треть.
Мне страшно, если глупостью невольною
Тебе могу до дрожи сделать больно я
И рук уже дыханьем не согреть.

Беда, что не ведем мы дневники,

Что для других на сто замков закрытые,
Что иногда до отвращенья сытые,
И тратимся всю жизнь – на пустяки.

Что мы с пеленок учимся стенать,
Живем до одурения инертные.
Живем такие вечные и смертные...
Мне радостно и больно это знать.
 
Форум » Общий форум » О фантастике » Ділимось поезією. (поезія)
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:


Copyright MyCorp © 2018Сайт управляется системой uCoz